Видалення зуба — повне вилучення зуба з кістки. Це найбільш поширене хірургічне втручання в стоматології.
Видалення постійних зубів призначають в таких випадках:
Абсолютних протипоказань до видалення зуба немає. Існують відносні протипоказання, які вимагають відстрочення видалення на певний проміжок часу, необхідний для відновлення організму, проведення досліджень і підготовки, залежно від думки стоматолога або хірурга-стоматолога.
Після ретельного обстеження (збору анамнезу та стоматологічного статусу) застосовується місцева анестезія. Під анестезією зуб видаляється за допомогою хірургічних інструментів. Після видалення, якщо це необхідно, проводиться кюретаж (чистка) зубної альвеоли (місця прилягання зуба до кістки), щоб прибрати запальні тканини, інфекцію. У деяких випадках може знадобитися накладення хірургічного шва
Імпланти
Після видалення рідного зуба тканина поступово заростає, а сусідні зуби починають зміщуватися. Внаслідок такого процесу деформується щелепно-лицьовий апарат.
Уникнути подібних наслідків допомагає імплантація, а також супутні хірургічні втручання. Нові методики операцій дозволяють підготувати місце під встановлення імплантату, сформувати альвеолярний відросток потрібного розміру тощо.
Зубні імплантати — «штучні корені» певної форми та шорсткої поверхні. Вони зроблені з біосумісних матеріалів, наприклад, титану. Він сприймається людським організмом та не відчужується. Імплантати замінюють відсутні зуби. Вони імплантуються в кістку на своє місце (це можна зробити відразу після видалення зуба чи пізніше).
Під час загоєння, яке триває не менш як 3 місяці, кістка вростає в імплантат, так що згодом він міцно в ній закріплюється. У цей період він захищений від навантаження. Потім до імплантату прикручується штифт, на якій фіксується новий зуб.